День мучеників національної революції в Болівії

Увічнення пам'яті слугує основним засобом, за допомогою якого національні держави зберігають історичну пам'ять. Історик Луїс Антезана стверджує, що Національний революційний рух Болівії (MNR) назвав революцію 1952 року як здобуття "нової незалежності" (Antezana, 1983:66).

Оскільки державні інститути дедалі більше зміцнювалися, післяреволюційний уряд узяв на себе завдання наповнити світський час націоналістичною історичною пам'яттю. У місяці, що безпосередньо слідували за квітневим повстанням, державні чиновники запровадили революційний календар, який відзначав важливі моменти революційної націоналістичної боротьби. "День націоналістичної віри" (5 травня) вшановував альтруїстичну боротьбу громадян; "День мучеників національної революції" (21 липня) вшановував усіх тих, хто віддав своє життя в ім'я революції; "День фабричного робітника" (18 травня) возвеличував участь робітників у революційній боротьбі, відзначаючи різанину на віллі Вікторія 1950 року. Насправді, революційний календар був настільки великий, що 1955 року архієпископ Ла-Паса нарікав на те, що "громадянські свята надмірно розростаються" і просив президента "скоротити кількість свят".