Свято дива світла в Іспанії

Чудо світла - це легенда про традицію Манреси, яка пояснює, як 21 лютого 1345 року таємниче світло з Монтсеррата пройшло крізь вітражні вікна старої церкви Карме, що дало змогу покласти кінець відлученню, яке тяжіло над містом. Відлучення було наказано єпископом Віча через те, як через землі єпископства пройшов зрошувальний канал Манреса. Канава відводила води річки Льобрегат із Бальсарени до Манреси, і з її будівництвом нестачу води, від якої страждало місто, було ліквідовано.

1339 року міські радники вирішили, що необхідно побудувати іригаційний канал для подачі води в місто, щоб забезпечити її збір і не залежати від дощів. Не маючи коштів, вони звернулися по допомогу до короля, яку отримали 23 серпня 1339 року, коли Педро III дав дозвіл на будівництво іригаційного каналу разом із податковою знижкою для заохочення його будівництва.

Таким чином, 1339 року було визначено його планування і почалися роботи з вирівнювання. Роботи було доручено уродженцю Барселони Гільєму Ката та братам Сімо і Пере де Роденер.

Перші позови надійшли від єпископа Віча і жителів Сампедора, які відмовилися платити податки за будівництво.

Ймовірно, наприкінці 1340 року єпископ Віча, Гальзеран Сакоста, будучи владикою юрисдикції Саллента, заперечував проти того, щоб зрошувальний канал проходив через його муніципалітет, що також могло призвести до зменшення течії річки Льобрегат, яка проходить через Саллент.

Після року переговорів і дискусій єпископ відлучив від церкви робітників і радників Манреси, призупинивши звершення всіх таїнств і всієї літургії на території міста.

Незважаючи на це, робітники продовжували працювати над будівництвом каналу. Відомо, що 1344 року велися роботи з будівництва мосту Вілар у муніципалітеті Саллент.

Конфлікт із єпископом тривав до 1345 року і був вирішений, коли після смерті єпископа Гальзерана Сакоста його наступник, Мігель де Рікомар, зайняв більш примирливу позицію і прийняв компенсацію, запропоновану містом.