Руки робочі вславляю: Вітром обпалені, потом просолені; Лінню не бавлені, В працю змозолені, Руки, Що сіють і жнуть, Руки, Що землю у вічність несуть! Для одних – аби теліпалися, Іншим їх так не вистачає… Руки у матері завжди при ділі – Поки ж то виросте малеча… І сапувальниці – на бурячиння, І ковалеві – по кованці кованка – Рук своїх мало. А скільки ще рук теліпаються так собі, Без діла. В брилі базальтовій гасне Лезо – січеться. Втома у м’язах в’язне… Втома – минеться! Втома десь там – позаду, Труд – зостається. Труд на руках роботящих, Як на корі дерев, З ліній удачі і щастя Відкарбував оберег. Бо береже Правду, Бо береже свободу, Бо саму нашу Землю Труд Наш Береже. Благословенні пісні й сонце. Благословенні руки й труд! (Андрій Німенко) |