Бережно зняв з верстака я основу, Людям роботу розніс і роздав; Тож мій спочинок; теперечки знову Берди направив, нитки наснував. От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль… Човник і ляда – ткачеві порада; Берди і цівки – ви хліб мій і сіль! Добре багатому: він коли схоче Знайде роботі начало й кінець; В хаті ж у бідного ляда стукоче, Поки до дна не згорить каганець. Вчіться ви, дітки, у мене робити; Вивчитесь – будете добрі ткачі; Дасть вам верстак ваш і їсти, і пити, Тільки робіть же ви і в день і вночі! Схочете спати – а лихо присниться; З ліжка зжене вас воно до зорі; Ляжте ж тихенько та спіть, поки спиться; Спіть, мої діти, в теплі та добрі! От і заснули по лавках хлоп’ята; Крикнув цвіркун, догоря каганець; Трохи притихло; побільшала хата; Швидко вже буде й роботі кінець. Швидко… а все-таки стукає ляда, Бігає човник відтіль і відсіль… Човник і ляда – ткачеві порада; Берди і цівки – ви хліб його й сіль! (Яків Щоголєв) | 
ДО ПОЧАТКУ 
Про нас 
Свята
Святкові
