Чоботар

З ранку до вечора

грубу дратву – у вушко голки.

Одноманітність…

Стоптані черевики, неначе близнята,

подібні.

Каже: - Е, ні. Подивіться –

у вушко голки пролетіла зірка.

Зірками полатані черевики…

Де там. Я бачу латку,

Правда, дуже майстерно пришиту.

Так, що майже і не помітно.

Запорошене вікно, навпроти –

застигла посмішка манекена

вулицю переходить.

- Е, ні, - каже. – Подивіться –

цей черевик подібний на бульдога,

а ця туфелька – на пташку

із складеними крилами.

Цю туфельку я зашию павутиною.

З ранку до вечора…

Ввечері сутінки втому зірками латають болять пальці, що цілий день грали

на грубій дратві.

(Клава Корецька)