М'який знак

 

після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, гедзь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий, боротьба;

після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;

у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цькс; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, людськість, військо, козацький, по-українському, по-українськи;

у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький, корівонька, тихесенький, виднісінько, баюсіньки, тонюсінький;

після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;

у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;

у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.

 

після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків (виняток: Горький);

між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;

у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Федченко, Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;

після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;