Займенник

Конкретне лексичне значення займенники набувають контекстуально, якщо співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками. Наприклад: За Галич почав воювати князь Данило. Йому вдалося перемогти усіх суперників і він став князем Галицько-Волинської держави.

У першому реченні іменник Данило називає особу; у другому — слова йому, він теж указують на особу. Учора службовці зеленого господарства висадили двісті кущів. Сьо-годні — стільки ж. У першому реченні числівник двісті називає кількість предметів; у другому — займенник стільки лише вказує на кількість. Я люблю сонячні дні. В такі дні легко й затишно. У першому реченні прикметник сонячні називає ознаку предметів; у другому — займенник такі тільки вказує на ознаку предмета, про яку йшлося.

Для займенників характерне узагальнено-предметне, узагальнено-якісне, узагальнено-кількісне значення. Лексичне значення займенника змінюється залежно від предмета, на який вказує займенник.

Використовуючи займенники, прагнуть уникнути повторення тих самих слів, пам'ятаючи, що займенник узгоджується з відповідним іменником, прикметником, числівником, замість якого вживається.