День публічно сплячого або День сну в публічному місці

Для більшості з нас дім — це місце, де ми спимо, але День сну в громадському місці запрошує нас подрімати за межами нашої затишної спальні. Це не просто веселий тренд, а справжній виклик — вихід із зони комфорту.

Спочатку це може здатися простою ідеєю: чому б не взяти подушку і не подрімати на лавці в парку? Це проста зміна обстановки, можливість отримати нові відчуття, додати свіжості в повсякденне життя. Проте, якщо замислитись, у цьому є дещо більше…

Насправді, мало хто з радістю погодиться заснути на людях. І причина не лише в холодній лютневій погоді. Справа в тому, що суспільство має негласне табу на сон у присутності інших. Сон, як і багато інших природних процесів, здавна вважався особистою справою, яка повинна відбуватися за зачиненими дверима. У 1939 році соціолог Норберт Еліас зазначав, що європейці 18–19 століть розглядали сон, як і сморкання або відвідування туалету, як дію, яку можна виконувати тільки наодинці. У цей період в середньому класі почали з'являтися окремі спальні кімнати, а публічний сон став асоціюватися з відсутністю витонченості та культурних норм.

Ці соціальні уявлення про публічний сон не змінилися й до сьогодні. У 43% із 187 американських міст досі є закони, що забороняють спати в транспорті, а у 53% забороняється сидіти чи лежати в деяких громадських місцях. Однак існують винятки: спати в поїзді чи літаку — це скоріше вибір, ніж вимога обставин.

Цікаво, що в Японії сон у публічних місцях не викликає осуду. Там навіть є термін «інемурі» — це коли людина спить або дрімає у громадському транспорті, на роботі чи на зустрічах. Тут сну на публіці не соромляться, це сприймається як природна частина повсякденного життя, навіть якщо сплячий виглядає «відсутнім», він готовий повернутися до активної участі в ситуації в будь-який момент.

Проте, коли сон на публіці стає надто довгим або коли «не ті» люди сплять на вулицях, з'являється соціальний конфлікт. Найбільше з цією проблемою стикаються безхатченки, чий сон у громадських місцях часто сприймається як ознака моральної чи економічної неспроможності.

Отже, День сну на публіці — це не просто свято, а можливість переглянути наші соціальні норми і ставлення до природних потреб людини. Він ставить питання про право кожного з нас на відпочинок, незалежно від місця. Дослідження показують, що денний сон не лише підвищує продуктивність, але й допомагає знижувати ризики для здоров'я, покращує настрій і енергію.

Ми повинні мати право подрімати в будь-якому публічному місці — чи то в парку, чи в автобусі — без страху бути осудженими. І можливо, саме в цей день ми почнемо цінувати важливість сну не тільки вдома, але й у відкритому просторі.