День помаранчевої сорочки в Канаді

З 1883 року уряд Канади почав створювати школи-інтернати для корінних народів країни, які знаходилися під управлінням в основному Римсько-католицької та Англіканської церков, а також Об'єднаної церкви Канади, Методистської та Пресвітеріанської церков. Метою цих шкіл було асимілювати корінні народи Канади та знищити їх самобутню культуру.

У 1894 році відвідування цих шкіл стало обов'язковим для дітей аборигенів. Їх насильно забирали з родин і поміщали в інтернати, де діти були ізольовані від свого культурного середовища. З метою обмеження можливості батькам забирати дітей, була введена система «пропусків», яка забороняла корінним жителям залишати місця резервації без дозволу.

Умови в школах були жахливими. Погане харчування, відсутність належних санітарних умов та епідемії призводили до високого рівня смертності, який у період 1900-1920 років коливався від 30 до 60 відсотків. Багато шкіл не інформували родини про смерть дітей, ховаючи їх у безіменних могилах. Виникали випадки сексуального насильства, а учнів змушували працювати на користь навчальних закладів. Крім того, дітей карали за те, що вони говорили рідною мовою.

До 1950-х років уряд почав пом'якшувати обмеження для корінних народів та поступово закривав ці школи. У 1969 році держава взяла під контроль школи-інтернати, і до 1980 року більшість з них було закрито. Остання школа закрилася в 1996 році.

Ідея святкування Дня помаранчевої сорочки з'явилася завдяки колишній учениці однієї з таких шкіл, Філліс Джек Вебстад. У 2013 році на зустрічі випускників школи-інтернату Місії Святого Йосипа (SJM) у Вільямс-Лейк, Британська Колумбія, Філліс розповіла свою історію. Вона згадує, як у день свого вступу до школи, коли їй було лише шість років, з неї зняли весь одяг, включаючи нову помаранчеву сорочку, яку їй подарувала бабуся. Ту сорочку їй так і не повернули. Сьогодні помаранчева сорочка стала символом того, як система шкіл-інтернатів намагалася позбавити корінних учнів їх самобутньої культури і ідентичності.

Цей день є нагадуванням про трагічну історію, яку пережили багато корінних сімей Канади, і про важливість збереження їхніх культурних традицій і самобутності.