
28 червня у Гондурасі — не просто дата в календарі. Це день, коли країна вшановує два знакові символи своєї дикої природи: червоного ара та білохвостого оленя. Саме цього дня 1993 року Національний конгрес постановив (декрет №36-93) зробити яскравого папугу національним птахом, а граціозного оленя — ссавцем-символом.
Червоний ара: Живий вогонь джунглів
Його важко не помітити — червоний ара (інша назва: червона гуара) виглядає як літаючий витвір мистецтва: оперення виблискує червоними, жовтими й синіми барвами. Птах має довгий хвіст, міцний дзьоб і дуже гучний голос, що розноситься крізь густі джунглі Москітії — єдиного регіону Гондурасу, де цей вид ще зберігся у дикій природі.
Живуть ара близько 30 років, живляться нектаром, фруктами, насінням і горіхами. Вони не будують гнізд, а займають дупла високих дерев. Дивовижно, але ці птахи утворюють пари на все життя. Хіба це не нагадує людям про силу вірності у дикій природі?
Білохвостий олень: Грайливий мешканець савани
Цей граційний ссавець з’являється у світанковому тумані, ніби зникаюча казка. Білохвостий олень — тварина середнього розміру з вузькою мордочкою, вигнутими рогами й характерною білою міткою на хвості. В юності його шерсть вкрита плямами, наче веснянками.
Мешкає він у різноманітних ландшафтах — від сухих тропічних лісів до хмарних хащ. Його дієта — це ніжне листя, молоді пагони й соковиті плоди. У поведінці оленів — обережність, швидкість і дивовижна грація.
Чи можемо ми дозволити собі втратити їхню пісню, їхній біг, їхній голос у дикій природі?
Це свято — не лише про гордість. Це заклик зберегти. Бо коли національні символи зникають, щось важливе зникає і в самій нації.
Аналогічні події

