
Свято Святої Рози Лімської — першої канонізованої святої з Америки — з’явилося у загальному римському календарі 1727 року. Тоді датою святкування обрали 30 серпня, хоча річниця її смерті припадає на 24 серпня. Під час реформи календаря 1969 року дату перенесли на 23 серпня — день перед річницею смерті, якщо він не збігається з іншими великими святами.
Втім, у Латинській Америці, особливо в Перу, де Свята Роза є покровителькою країни та всієї Латинської Америки, традиція залишилася незмінною: 30 серпня тут і досі — державне свято.
Як святкують у Перу
У Лімі цього дня вулиці наповнюються музикою, ароматом квітів і дзвоном церковних дзвонів. Центральною подією є урочиста процесія: з собору виносять образ святої, який зберігається там з моменту її канонізації у 1671 році, і несуть вулицями міста.
Особливо яскраво святкують у районі Барранко — художньому та культурному серці Ліми. Тут вулиці перетворюються на живу картину: балкони прикрашені трояндами, лунають народні пісні, а тисячі вірян і туристів супроводжують процесію, кидаючи пелюстки під ноги святій.
Символ нації
Образ Святої Рози з Ліми можна побачити не лише в храмах, а й у гаманцях перуанців — вона зображена на банкноті номіналом 200 солей, найбільшій за номіналом купюрі країни. Це не просто вшанування пам’яті, а й нагадування про духовну спадщину, яка стала частиною національної ідентичності.
Хто була Свята Роза?
Народжена у 1586 році в Лімі, Ісабель Флорес де Оліва отримала прізвисько «Роза» за свою красу. Вона відмовилася від заможного життя, присвятивши себе молитві, допомозі бідним і хворим. Її аскетизм і милосердя вразили сучасників настільки, що вже через 54 роки після смерті вона була канонізована.
💡 Цікавий факт: у Перу існує традиція писати листи зі своїми найпотаємнішими проханнями до Святої Рози та кидати їх у колодязь біля її дому-музею в Лімі. Вважається, що вона обов’язково почує кожне прохання.
Таємниця популярності Святої Рози, можливо, у поєднанні двох світів: суворої духовності та глибокої людяності. Вона стала символом того, як одна людина може вплинути на цілу культуру, залишивши слід у мистецтві, традиціях і навіть у щоденному житті країни.