Name: День скасування рабства на Мартініці
Start: 2026-05-22T00:00:00+02:00
End: 2026-05-22
Location: Франція

22 травня проводиться День скасування рабства на Мартініці. Ці травневі заходи у третьої декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

Подія 22 травня - День скасування рабства на Мартініці

22 травня 1848 року — дата, яка має глибоке значення для історії Мартініки та всієї Французької Вест-Індії. В цей день на острові було офіційно скасовано рабство, що стало поворотним моментом у боротьбі за права африканських рабів і звільнення від тиранії колоніальної системи. Але чи знали ви, що ця подія була не безпосереднім результатом декрету, а результатом напружених боротьб та протестів?

Історія скасування рабства: Як усе починалося

Процес скасування рабства на Мартініці, як і в інших французьких колоніях, розпочався після підписання декрету 27 квітня 1848 року політиком Віктором Шельхером, відомим борцем за права рабів. Цей декрет було ухвалено урядом Другої французької республіки, і він скасував рабство не лише на Мартініці, але й в інших французьких колоніях.

Однак, історія скасування рабства на Мартініці не була такою простою, як здається на перший погляд. Перша спроба скасувати рабство відбулася ще в 1794 році, коли національний конвент Франції ухвалив декрет про скасування рабства у всіх колоніях. Однак через кілька років цей указ був скасований Наполеоном, і раби на Мартініці знову опинилися в рабстві. Цей урок залишив глибокий слід у пам'яті людей, і, хоча новий декрет у 1848 році викликав сподівання на свободу, багато хто побоювався, що це також може бути лише політичним маневром.

21 травня 1848 року: Становище до скасування рабства

Інформація про скасування рабства до Мартініки дійшла через кілька тижнів після підписання декрету, і ця новина викликала великі очікування та емоції серед рабів. Втім, побоювання не покидали їх сердець. Справа в тому, що за останні кілька десятиліть колоніальні адміністрації не раз скасовували декрети, що стосуються прав рабів. Раби на Мартініці боялися, що цей декрет знову не буде виконано.

21 травня місто Сен-П'єр, найбільший порт Мартініки, охоплює хвиля насильства. Раби, дізнавшись про скасування рабства, виходять на вулиці, протестуючи проти своїх гнобителів. Напруга серед рабів досягає апогею, і починаються зіткнення з військовими та білими панами. Раби більше не можуть стримувати свій гнів, і вони влаштовують бунт, підпалюючи будівлі, в яких ховалися рабовласники. Це стало символом початку революційних змін.

22 травня 1848 року: Свобода на Мартініці

Вранці 22 травня рабство на Мартініці було офіційно скасовано. Однак звістка про це не спокійно прийнята на острові. Робітники й раби залишаються на вулицях, і ситуація швидко переростає в бунт. У відповідь на насильство, військові та колишні рабовласники намагаються захопити контроль над містом, але протестувальники активно чинять опір. Вогонь спалахнув по всьому місту.

У цих драматичних подіях важливу роль відігравали не лише самі рабовласники та військові, але й місцеві жителі, які виступали за права людей, що були довгі роки позбавлені волі. Протести 22 травня були одним із перших виявів того, що рабство вже неможливо було приховати від історії.

Наслідки та значення подій

Наступного дня, 23 травня, міська рада Сен-П'єра, побоюючись подальшої ескалації насильства, постановила, що рабство має бути негайно скасоване. Це рішення сприяло стабілізації ситуації в місті, і вже через кілька днів після цього скасування рабства було поширено на Гваделупу, а згодом і на Гаяну.

Мартініка стала однією з перших колоній, де рабство було скасоване, але ця перемога мала величезне значення для подальшої боротьби за права людини та свободу в інших колоніях. Важливим є й факт, що після скасування рабства на Мартініці почалися реформи, які змінювали соціальну і політичну ситуацію на острові.

Цікаві факти:

Пам'ять про рабство на Мартініці досі зберігається в культурі та традиціях острова. 22 травня щорічно відзначається як день пам'яті про скасування рабства, і цей день є національним святом.
Віктор Шельхер, французький політик, який ініціював декрет про скасування рабства, досі вважається героєм серед багатьох карибських народів за його роль у боротьбі за права рабів.
Скасування рабства у Франції не означало миттєву рівність для звільнених рабів, оскільки вони часто стикалися з новими формами соціальної та економічної дискримінації.
Однією з причин насильства в день скасування рабства стало не лише бажання звільнити людей, але й страх рабовласників, що звільнені раби не будуть готові до інтеграції в нове суспільство.

Мартініка, як і інші острови Карибського басейну, стала ареною боротьби за свободу та гідність. Події 22 травня 1848 року залишили глибокий слід у історії, ставши символом не лише скасування рабства, а й початком боротьби за рівність, яка триває й до сьогодні.