Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

„Культура – простір, в якому проходить все життя людині від народження до смерті”. М.В.Попович

Раніше Всеукраїнський день працівників культури і майстрів народного мистецтва відзначався в Україні 23 березня. Ця дата була встановлена в березні 2000 року Указом Президента України № 484/2000, враховуючи вагомий внесок працівників культури та майстрів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно просвітницьку діяльність. З 2012 року, згідно Указу Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 № 1209/2011 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят" цей день став відзначатися в третю неділю травня і отримав назву "Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва". З 2014-го року, відповідно до Указу Президента України від 30 грудня 2013-го року № 717/2013, цей День став відзначатися 9-го листопада, спільно з Днем української писемності та мови.

Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту і незамуленість.

Прародителями української культури можна вважати культуру індоєвропейських предків слов’ян, слов’янські культурні джерела, культури Київської Русі – дохристиянську і християнську.

Без сумніву, культурний розвиток народів відбувається в процесі їх постійних взаємовідносин. Чим більше різних впливів акумулює в собі культура народу, тим більш культурним є цей народ.

Українська культура зайняла гідне місце в культурі світовій. Вона розвивалась у взаємовідносинах з культурами Заходу та Сходу, в системі Польсько-литовської держави, українофобському „лоні” царської Росії.

Наслідками цього стали, з одного боку, система освіти і вченість, побудовані на західних зразках, з іншого – приниження української мови як „простонародної” і, в той же час, становлення новоукраїнської літератури, написаної саме цією народною мовою.

І це потрібно розуміти не як парадокс історії, а як закономірність внутрішньої сили української культури, яка мала вагомий вплив на будівництво імперської культури, такі визначальні її напрямки, як література, живопис, наука і музика.

В той же час, не можна применшувати вплив російської культури на українську.

Українська культура проникнута також козацьким нескореним національним духом свободи і вольності.

Не можна оминути увагою феномен „соціалістичної культури”, адже Україна в цей період, не дивлячись на всі втрати, в тому числі і криваві, зробила гігантський ривок в освіті, культурі, науці і техніці. Репрезентацією держави в цій галузі і його культурним розвитком повинно було займатися Міністерство культури України, яке і було створене.

Зараз Міністерство культури реорганізовано в Міністерство культури і туризму України, перевизначені його завдання і обов’язки.

В сучасному українському суспільстві, де культура часто виявляється непотрібною, важливо визначити і стверджувати високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному набутку українського народу, щоб не опинитися на задвірках культурного прогресу.