День Незалежності Анголи

Традиційна музика цієї південно африканської країни - «Семба». Бразильська самба, як вважають, виникла саме в Анголі. Семба і самба дуже схожі. Ангольська семба - танцювальна музика, яка використовується в традиційних національних святкуваннях. Вона відома як музика моря.

Національне дерево цієї держави - велична адансонія, названа на честь французького ботаніка і мандрівника Мішеля Адансона, котрий докладно описав баобаб. У місцевій культурі була поширена думка, що Бог вирішив посадити це дерево догори ногами, вірніше корінням. У Нього добре вийшло, втім як і завжди. Це незвичайне дерево можна знайти по всій країні і в місцевих художніх творах.

Історії відомо, що вже на початку VI століття до н. е. на територіях нинішньої Анголи проживали бушмени і племена банту, які володіли навіть навичками обробки металу. Вони відмінно володіли і технологіями виробництва кераміки, вели сільське господарство ...

Сучасна історія свідчить, що в 15 столітті нашої ери сюди прибули португальці. У 1575 року вони заснували Луанду, відому як «Африканський Париж», яка зараз є столицею Анголи (зараз найдорожче для емігрантів місто в світі), а її територія, протягом 400 років, стала португальською колонією, за винятком короткого періоду голландської окупації ( з 1641 по 1648 рік).

День Незалежності в Анголі відзначається 11 листопада. Це національне свято вшановує подію здобуття незалежності країни від Португалії в 1975 році.

Ангольська війна за незалежність (1961-1975) почалася як народне повстання проти жорстокої експлуатації з боку колоніального португальського уряду. Вона також відома як португальська колоніальна війна або війна за звільнення в колишніх португальських колоніях. Головними дійовими особами в цій боротьбі були Народний рух за звільнення Анголи (МПЛА), Національний фронт визволення Анголи (МПЛА) і Національний союз за повну незалежність Анголи (УНІТА).

У 1974 році вже в самій Португалії стався військовий переворот, відомий як "Революція Гвоздик". Новий португальський уряд поклав кінець війні, погодившись визнати незалежність своїх колоній. Ангола була останньою з тих їх колоній, які отримали незалежність. 11 листопада 1975 року МПЛА взяла під свій контроль столицю Луанду і офіційно оголосила про незалежність Анголи. Почалося внутрішнє протистояння за владу, яке тривало до 2002 року. Країна пережила довгий період громадянської війни, в результаті якої загинуло більш ніж пів мільйона осіб.

Державне свято незалежності в Анголі відзначається по всій країні. Святкування включає офіційні промови діючих політиків і національних лідерів, урочисті виступи і церемонії, паради, концерти та різноманітні культурні заходи.

Однак, на 40-річчя незалежності, з урахуванням досить складних умов, що створилися в країні за ці роки, люди вже не просто вимагали миру, демократії і хліба, а й свободи. Португалія залишається дзеркалом для ангольської правлячої еліти, що до недавнього часу створювало труднощі для Анголи в прагненнях будувати країну виходячи з власних національних інтересів. Ангола опинилася в своєрідній пастці незалежності. Деякі керівники все ще жадають звернути процеси якщо не назад, то сприяють асиміляції для прийняття португальцями колоніальної точки зору по відношенню до власної країни.

Побажаємо ангольцям успіхів на шляху незалежності. Нехай минуле залишається в минулому.

З Днем Незалежності Республіки Ангола!