День Незалежності Палестини

C точки зору географії область між Середземним морем і рікою Йордан утворює традиційний регіон Палестини. Вона займає всю площу на захід від річки Йордан.

Слово «Палестина» походить від слова «Філлістія», яке присутнє в текстах одного з грецьких авторів, а в стародавньому Єгипті ця територія була відома як «Peleset». Назву було транслітеровано з ієрогліфів, виявлених в численних єгипетських документах.

Протягом століть вирощування оливок було невід’ємною частиною палестинської культури, традицій та етики. Зараз 45% землі в Палестині відведено під виробництво оливкової олії. Офіційними мовами Палестини є арабська та іврит. Населення палестинських територій у 2014 році складало 4 654 421 людини. Також по всьому світу налічується більше 5,5 млн палестинських біженців.

Тимчасова столиця країни - Рамалла, а Єрусалим, вірніше його східна частина, - офіційна її столиця.

Палестина, напевно, частіше, ніж будь-яка інша країна, засуджується Організацією Об’єднаних Націй. Причина криється в її часто неприйнятних методах ведення політичного діалогу.

Більше половини палестинського населення живе за межею бідності, причому більшість районів, охоплених бідністю, знаходяться в секторі Газа. Чи знаєте ви, що станом на 2016 рік, 11 з 100 дітей в Палестині страждали від хронічного недоїдання?

Чинний палестинський уряд працює відповідно до правил і положень, закріпленими в Конституції Палестини, яка з’явилася у 1968 році.

Проголошення держави Палестина відбулося 15 листопада 1988 року в Алжирі на сесії Палестинської національної ради - вищого дорадчого органу Організації визволення Палестини (ООП) шляхом голосування: 253 голоси «за», 46 «проти» і 10 чоловік утрималися. При цьому ООП не контролювала територію, на яку претендувала.

До цього, з точки зору деяких палестинців, резолюція про поділ, яка виникла в міжнародному юридичному полі після закінчення Другої світової війни, вважалася таким собі кримінальним актом, здійсненим Організацією Об’єднаних Націй. Сьогодні прийняття резолюції про розділення, в фактичної Декларації незалежності, свідчить про справжнє прагнення палестинського народу подолати наслідки гіркого конфлікту з єврейським народом, з тим щоб досягти історичної домовленості на основі дводержавного рішення. Декларація незалежності є основоположним документом для держави Палестина.

Незважаючи на широке міжнародне визнання, безвізовий в’їзд на свою територію власникам палестинського паспорта, станом на 2017 рік, надали лише 36 країн. Для порівняння: жителі США, Німеччини, Люксембургу та Данії, не маючи візи, можуть відвідати 172 держави. Громадяни з паспортами Бельгії, Італії та Голландії можуть в’їхати до 171 країни. Ізраїльтяни можуть відвідати 144 країни. (За матеріалами wikipedia.org)

Станом на 2017 рік держава Палестина офіційно визнана тільки 135 державами-членами ООН. Вона входить до складу Ліги Арабських Держав, але не має статусу повноправного члена ООН, оскільки не визнана трьома державами-постійними членами Ради Безпеки ООН (США, Великобританією та Францією), а також більшістю країн Євросоюзу, Японією і деякими іншими.

15 грудня 1988 року Генеральна Асамблея ООН в своїх резолюціях 43/176 та 43/177, «з огляду на триваючу з 9 грудня 1988 року палестинську інтифаду і підтвердивши резолюцію 181 (II) від 1947 року про розділ Палестини на дві держави і резолюцію Радбезу ООН 242 1967 року, взяла до відома заяву Виконкому ОВП від 13 грудня 1988 року про проголошення держави Палестина Національною Радою Палестини і постановила надалі іменувати делегацію ООП, що має в ООН статус спостерігача, делегацією «Палестини» «без шкоди для статусу спостерігача і функцій ООП системі ООН ».

Для повноправного членства в ООН в якості держави Палестина повинна пройти процедуру схвалення свого міжнародно-правового визнання - набрати 128 голосів (від 192 держав-членів ООН), а рішення Генасамблеї приймається за рекомендацією Ради Безпеки ООН.