День проголошення Незалежності Республіки Суринам

Сучасний Суринам - найменша країна в Південній Америці з населенням близько півмільйона людей. Через широке етнічне різноманіття населення, яке утворилося тут до кінця 19 століття, в країні використовується широкий спектр різних мов, якими розмовляють в різних частинах держави, але офіційною мовою є голландська. Це спадщина, т. к. держава протягом трьох століть була володінням Нідерландів. У 1667 році Англія передала Сурінам Нідерландам в обмін на територію Нового Амстердама, яка є зараз територією нинішнього Нью-Йорка (США).

Англія колонізувала ці території в першій половині XVII століття, а до цього прибережна частина Сурінаму була відкрита для європейської цивілізації в 1499 році однією з перших іспанських експедицій до берегів Південної Америки, під керівництвом Алонсо де Охеда і Вісенте Пінсона. У 1500 році, під час експедиції іншого іспанського конкістадора - Дієго Лепе, воно вперше було нанесено на карту, а назва країна отримала від річки, яка протікає по її території. В кінці XVII століття завдяки розвиненим тут плантаціям, Суринам став провідним постачальником цукру в країни Європи.

Не дивлячись на те, що тут відповідно проживають різні релігійні групи, між ними дуже мало конфліктів. Парамарібо - одна з небагатьох столиць світу, де можна побачити мечеть, розташовану поруч з синагогою, що є ознакою цієї великої толерантності і терпимості.

Рабство тут було скасовано в 1863 році, проте раби, щоб отримати свободу, зобов’язувалися до 10-річної роботи на плантаціях, при цьому за мінімальну оплату. Кого це могло влаштувати?

К 1873 року, за даними проекту DilovaMova.com, вони покинули плантації, а голландці привезли в Суринам нових робочих з Індонезії, Індії, Китаю та Близького Сходу. Це зробило країну однією з найбільш етнічно і культурно різноманітних країн в світі, не дивлячись на її розміри, а вона займає лише 163 821 кв.км. Більше половини населення цієї маленької країни живе в столиці Парамарібо, яка розташована на берегах річки Суринам і знаходиться приблизно в 14,5 км. від узбережжя Карибського моря.

У 1954 році Суринам перейшов до системи обмеженого самоврядування з Нідерландами. Голландці контролювали оборону і закордонні справи. У 1973 році провідна урядова партія розпочала переговори, які завершилися повною незалежністю Сурінаму 25 листопада 1975 року. У наступні десятиліття голландці допомагали налагоджувати економіку і сприяли тим, хто побажав покинути країну.

Святкування Дня Незалежності переважно традиційно проводиться в Президентському палаці Парамарібо, у великій будівлі колоніальної епохи, що виходить на площу Незалежності. Палац відкривається протягом дня для всіх бажаючих відвідувачів. На вулицях розвішуються національні прапори. Їх піднімають над громадськими, державними та приватними будинками. Президент урочисто звертається до народу з натхненною промовою. Поліцейські і військові шикуються перед палацом. Проходить парад, який приймає Президент. Після організовується прийом для почесних гостей.

Історичний центр Парамарібо вважається одним з найбільш цікавих в культурному відношенні районів цієї частини Південної Америки. Тут збереглися багато будинків колоніального періоду 17-18 століть. Оригінальна голландська архітектура більш яскраво проявляється в старих будівлях. Місцеві архітектурні впливи протягом багатьох років доповнювали голландський стиль. Це призвело до того, що район став об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Одним з традиційних продуктів, який можна скуштувати в Суринам, є Пом. Він також показує поєднання культур, які допомогли сформувати цю країну. Пом - це блюдо, призначене для святкування дня народження або будь-якого свята, наприклад Дня Незалежності. У ньому міститься досить багато м’яса. Воно подається в глибокій тарілці. М’ясо перекладається шарами місцевої багатошарової рослини і являє собою своєрідний сендвіч з курячих шматочків, який перед приготуванням в духовці, добре приправляють соусом з томатів, цибулі, мускатного горіха і масла.