День ніндзя

Сучасне ніндзюцу не має нічого спільного із середньовічною формою. Ніндзя насправді називали шинобі. Перші записи про ніндзя відносяться до 1375 року. Слово ніндзя походить від того, як японські ієрогліфи кандзі читалися китайською мовою і використовувалися набагато пізніше у 21 столітті. Найпрофесійніші ніндзя походили з одного з двох кланів. У 15 столітті села у двох регіонах, Іга та Кога, які почали спеціалізуватися на способах ніндзя.

Ніндзя наймалися для виконання широкого кола завдань, починаючи від шпигунства та стеження і закінчуючи рейдами та підпалами, проникненням, обманом, засідкою, охороною. Вони робили все, що могло вселити жах у їхніх ворогів, включаючи психологічну війну. Чим ширший їхній діапазон навичок, тим легше їм було проникнути до лав ворога.

У жінок-ніндзя була унікальна зброя. Куноїчі, також відомі як жінки-ніндзя, часто перетворювали те, що в них було під рукою, на власний розсуд на зброю. Одним із прикладів цього були їх багато прикрашені шпильки для волосся, або канзаші, які вони могли загострити до вістря або занурити в отруту. Вони також використовували неко-те (що означає «котяча рука») — аксесуари для нігтів, які діяли як металеві пазурі. Самураї та ніндзя часто працювали разом.

Мітальні зірки або сюрикени, безумовно, використовувалися в період, коли ніндзя були більш історично активні, але практично немає доказів того, що вони використовувалися ніндзя — принаймні згідно з керівництвом ніндзя, що збереглося.