Жіночий день гінекократії в Греції

Жінки в Стародавній Греції вважалися громадянами другого сорту порівняно з чоловіками. До заміжжя дівчата підпорядковувалися своєму батькові і повинні були виконувати його накази. Після заміжжя дружини підпорядковувалися своїм чоловікам. Чоловіки дивилися на жінок зверхньо і вважали їх не розумнішими за дітей. В Афінах жінки могли купувати і продавати тільки ті речі, які були меншими за певну вартість, звану "медімнос" зерна.

Хоча в Стародавній Греції жінки здебільшого не мали політичних і рівних прав, вони користувалися певною свободою пересування аж до епохи архаїки. Існують також записи про те, що жінки в стародавніх Дельфах, Гортіні, Фессалії, Мегарі та Спарті володіли землею - найпрестижнішою формою приватної власності в той час.

У протестантському християнстві, яке розглядають лише історично, 1558 року Джон Нокс (підданий Марії Стюарт) написав "Перший дзенькіт труби проти жахливого полку жінок". За словами Скалінги, ця робота є "можливо, найвідомішим аналізом гінекократії", а Нокс був "найвідомішим" письменником на цю тему.

У 1952 році грецькі жінки отримали право голосу, що дало їм змогу заробити місця і посади на підприємствах і в уряді Греції; крім того, вони змогли зберегти своє право на спадкування майна навіть після заміжжя.