Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром, З настоями на травах і корі, На веснянім і на осіннім зіллі — І писанка оранжево горить У філіграннім сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ, То вже дзвенить, як згусток сонця, Буяють буйно квіти у росі, Олені бродять в березневім соці. І стилізовані сплітаються сади У маєві густих обрамлень, Мереживом найтоншим мерехтить Геометричний космацький орнамент. ...І я поплив у світ дитячих мрій, На білій колисковій оболоні: Котились писанками із гори Ясні сонця у мамині долоні. |