Чи небо висохло, чи не звідтіль вітри? – за цілий місяць жодної краплини. Вже так засмагли наші руки й спини, що схожі до соснової кори. І то є добре, що не говори, зберемо збіжжя з поля до зернини. А там, дивись, під клекіт журавлиний займуться жовтим полум’ям бори, і завітає осінь коровайна. І ми свої запилені комбайни поставимо уряд, мов на парад. А поки що робота – не забава. І, позабувши про медалі й славу, ми трудимося без неділь і свят. (Іван Чернецький) |