Нахилилась голівонька, Пасмо звисло на щоці… І мелька невпинно голка У худесенькій руці. Шитво панське на коліні, Каганець і світ дньовий… І тремтять легкі сутіні З-під темрявих, довгих вій. Глухий кашель серед ночі, Вітру стогін під вікном… І червоні завжди очі, Не спочиті й разу сном. Спина, зігнута в роботі, На спині брудний платок… Не смачний, мабуть, голоті Загорьований шматок! (Михайло Старицький) |