Художниця. Їй небо – полотно, І сонце грає в барвах на мольберті, Нуртує, мов живе, у круговерті, І сяйву пригасати не дано. А фарби визрівають, як вино, Світлішають у кожному портреті, Мов доброчиння у людськім безсмерті, Мов совісті і честі знамено. Дивлюсь на щедрий дивосвіт майстрині, Де вільно дихать горам і людині, Де вистачає неба і життя. І чар душі, і кольори світання – То пристрастей, думок твоїх жадання, Картина кожна – рук твоїх дитя. (Микола Сингаївський) |