Майстриня

Художниця. Їй небо – полотно,

І сонце грає в барвах на мольберті,

Нуртує, мов живе, у круговерті,

І сяйву пригасати не дано.

А фарби визрівають, як вино,

Світлішають у кожному портреті,

Мов доброчиння у людськім безсмерті,

Мов совісті і честі знамено.

Дивлюсь на щедрий дивосвіт майстрині,

Де вільно дихать горам і людині,

Де вистачає неба і життя.

І чар душі, і кольори світання –

То пристрастей, думок твоїх жадання,

Картина кожна – рук твоїх дитя.

(Микола Сингаївський)