Ще не розвіявсь битви дим Над згарищем села, Ще кров’ю вражою сплива Під вербами Сула. Полтавським шляхом бій іде, Видніється пожар, А до села уже прийшов З сокирою тесляр. З пожару люльку запалив, На чорний глянув дуб, Рукава вище засукав, Поклав на попіл зруб, І заспівала сталь дзвінка, І вітер підхопив… Односельчани із лісів Прийшли, зачувши спів. Їх сивий майстер привітав І теше, теше знов… Хто теслю сивого не зна? Багато він пройшов По Україні в добрий час З сокирою в руках Гаями тихої Десни, Дорогами в степах. З душею легкою він скрізь Переступав поріг, - Він добру славу для синів В народові зберіг… Співає сталь, співає сталь Воскрешення руїн, А на Полтавському шляху Б’є гітлерівців син. І день і ніч лунає бій. Не завмирає стук: Сокири вірної тесляр Не випускає з рук. Дивіться, люди: з попелищ Підвівся перший дім! Вдовиця там звела гніздо Сирітонькам своїм. Дивіться, люди: ще один У ряді височить. А майстер далі перейшов, - Вже котру він вершить? - Спасибі, тесле, - гомонять Старі і молоді. А майстер теше та співа, Закоханий в труді. І прагне думами, летить Дорогами війни, Де захищають рідний край Усі його сини. А майстрові за ними йти З сокирою в руках Гаями тихої Десни, Дорогами в степах. (Микола Нагнибіда) |
ДО ПОЧАТКУ 
Про нас 
Свята
Святкові
