За вікном Осіння тепла днина, Повертає сонце на обід. Ніби хвилі, падають тканини Білі-білі, світло-голубі. Під валками Фарба плеще лунко, Гомін під склепіннями цехів. Мов на луках, дивні візерунки: Ніжні квіти, трави і птахи. Напливають ружі пурпурові, Ані краю стежці, ні кінця… …Кожній жінці Буде по обнові Й неодмінно – Кожній до лиця! (Єва Будницька) |