Роботящим рукам

Шахтарю, друже ясночолий,

Орачу, кревний брате мій,

Крокую з вами я у поле,

По штреку кваплюся в забій.

Зорю стрічаю світанкову

На ниві у гарячі дні,

І зважую рукою знову

Пшениці зерна наливні.

Ось я спускаюсь з підземелля

До давніх друзів-шахтарів,

Вгризається комбайн у скелю,

Все глибше в тайники шарів.

Подай тверду, орачу, руку,

Шахтарю-друже, руку дай!

Ми не боялись горя й муки,

Коли за свій боролись край.

До нас сьогодні по науку

З усіх ідуть материків,

То як не шанувати руки

Братів невтомних та батьків!

Ці руки – в шрамах від картечі,

В житті усе перемогли.

Вони зладнали домни-печі

Й машини в поле повели.

Вони стиснулись воєдино,

І дружба злита в їх теплі.

Серпа і молота країна,

Як сонце, світить на землі.

(Микола Романченко)