Що за сонце вночі над Дніпром? Чи в степах пломеніють стожари, Чи жар-птиця війнула крилом? Варять сталь сталевари! Лиш мартени дихнуть – і летить Їхній подих вогнистий до тучі, Степ освітить по обрій на мить, Позолотить на Хортиці кручі. І торкнеться далеких лісів – Заспівають, прокинувшись, птиці, А над рядом нових корпусів Голубі розцвітуть блискавиці. І раптовий світанок не раз Упаде на просторі бульвари. Світла ніч в Запоріжжі у нас. Варять сталь сталевари! Варить сталь на добро сталевар, І на щастя - полум’яні ріки, І на радість Вітчизні цей дар – Не іржавіти сталі на віки! На Дунаї чи десь на Десні Їй стояти дзвінкими мостами, Урожаї косити рясні, В океанах плести кораблями. Їй степи переорювать вшир, Літаками пронизувать хмари… На добро і на щастя, на мир Варять сталь сталевари! (Микола Нагнибіда) |