Збудуймо дім. Себе збудуймо в нім. З дерев і квітів будуть його стіни. І на карнизі ніжно-голубім Заграє сонце кетягом калини. Чар-зіллям заклечаємо поріг. Казок накличемо, які ще є на світі: Нехай приходять на дитячий сміх, Заходять в очі, широко відкриті. Настане день і другий день за ним… Роки минуть, століття незворотні. Все зміниться – залишиться наш дім. Будуймо дім. Не пізно ще сьогодні… (Юрій Ковалів) |