А жінка в світ приходить для любові

А жінка в світ приходить для любові

Любити ляльку доки ще мала

Любити маму поки підросла

А тільки –но, як ступить за поріг

Любити небо і м‘який моріг.

Дім батьківський і квіти чорноброві

Бо жінка в світ приходить для любові.

Росте вона, ростуть її роки

Ростуть її і радості й надії

І от приходять роки молодії

По світу вже вона не йде – несеться !

Уважно прислухається до серця

Щоб в шумі літ і в шелесті дібров

Почути, що прийшла її любов

Ота любов, що перша і остання

Такої ще ні в кого не було !

І ти щаслива в серці в тебе рай

І відшумів весільний водограй.

І попливли літа, літа, літа….

Усіх годуєш, хоч сама голодна

І часом нерви стримати негодна

Та будеш захищати, як в бою

Оту сімейну каторгу свою.

І попливли літа, літа, літа…..

А що ? Якби усе почати знов ?

Оце той борщ щоденний – це любов,

Сорочка чисто випрана – любов

І очі діточок ясні – любов.

Все так було б, якби почати знов!

Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ!