Ти – небес бездонна висота

Ти – небес бездонна висота.

Океанів неоглядні ширі.

Ти – у небі чайка золота,

Білий світ у злагоді та в мирі.

Ти – зоря, що за мільйони миль,

І розрада у тяжкій зажурі,

У твоїх очах то повен штиль,

То цунамі невблаганні бурі.

Ти, як космос, - без небес і дна,

Недосяжна, тиха і всевладна.

Ти – весна над світом молода,

Доброму і світлому початок.

Ти й в своїй гріховності свята,

Велелюдне, многолике свято.

То метеоритом спалахнеш,

В безвісті навіки десь пропавши.

То нарцисом в когось зацвітеш

На екрані пам’яті назавжди.

Землю грієш, наче свій вігвам,

Силою єства та сонцем плоті.

Гімн співаю серцю і рукам,

Непогрішним в щасті та в скорботі.